Поезія на щодень

Синові про Шевченка

Тарасикові

Молись, сину, за Вкраїну

Його замучили колись.

В напіврозваленій хатині,

В сімї невольній він родивсь.

І взяла доленька за руку

Малого хлопця й одвела

Його до школи –не в науку –

Носити воду школярам.

Та козаком хотілось стати,

Панів рубати на друзки,

А довелося –у палати

До Енгальгардта в козачки.

Перед крутим чужинцем-паном

Схилялось гордеє чоло.

Великодушні росіяни

З неволі вирвали його.

Він рідну ниву щедро сіяв,

В надії ждав багатих жнив.

Братів незрячих, гречкосіїв,

Він словом правди просвітив.

За те Микола, цар кровавий,

Його скарав. Один, як перст,

В степу далекім за Уралом

Він ніс тяжкий московський хрест.

Він болі наші взяв на плечі.

Його крізь терни, хащі зла

Аж на святу гору Чернечу

Дорога хресна привела.

Поїдем в Канів. Цій могилі

Ти щирим серцем поклонись.

Молись, дитино, за Вкраїну

Його замучили колись.

І зрозумій одну причину:

Будеш молитись ти чи ні

Йому однаково, мій сину,

        Та не однаково мені…                    

(Володимир Довгалюк)

Наслідування Франсуа Війона

Я знаю, як буяє сад мій навесні,

Я знаю, що таке стихія навісна,

Я знаю, як  важко виховать Людину,

Я знаю щастя й радості годину.

Я знаю: вчителювання - це праця копітка.

Я знаю: важливо так знайти хвилинку для родини.

Я знаю, що чогось-таки я в цьому світі варта.

Я знаю, що минуще все, лиш Слово не мине,

Я знаю, що на світі є кохання неземне.

Я знаю, що без труда нема плода.

Я знаю, що таке дівоча та жіноча врода.

Я знаю, як солодко спиться вранці,

Я знаю, як кружляють закохані у танці.

Я знаю, що чогось-таки я в цьому світі варта.

Я знаю: є добро і зло.

Я знаю: є і НЛО.

Я знаю, як курличуть  журавлі у небі.

Я знаю:  потрібно плекати  гарні спогади в собі.

Я знаю: з гідністю життя прожити треба,

Я знаю, що мудрішають лише з роками.

Я знаю, що чогось-таки я в цьому світі варта.

Я знаю "золоте правило моралі",

Я знаю, що його дотримуватись буду і надалі.

Я знаю, що життя - справжнісінька корида.

Я знаю, що переможе той, у кого думка ясна.

Я знаю, що всі ми ходимо під Богом,

Я знаю: шлях до зірок покритий терном.

Я знаю, що чогось-таки я в цьому світі варта.

Я знаю точно: мухи гинуть в молоці!!!

                                                                   (Байрак А.А)

                                       Омар  Хайям    

Ліна Костенко "Крила"

Ліна Костенко "Доля"

Ліна Костенко "Поетів ніколи не був мільйон..."

.

Афоризми Ліни Костенко

Ліна Костенко "І все на світі треба пережити..."

 

Ліна Костенко "Вже почалось, мабуть, майбутнє"