Візитна картка

   Байрак Алла Афанасіївна

Вчитель української мови та літератури, зарубіжної літератури, російської мови

 

Освіта: вища,у 1992 р. закінчила Запорізький державний  університет, філологічний факультет (Філолог.Викладач російської мови та літератури)

ПЕДАГОГІЧНИЙ СТАЖ: 24 роки

КВАЛІФІКАЦІЙНА КАТЕГОРІЯ: вища

ПЕДАГОГІЧНЕ КРЕДО: "Для того щоб досягти успіху в будь-якій справі, треба дотримуватися правила: важке слід зробити звичним, звичне стане легким, легке залишиться зробити прекрасним." 

Хто він, справжній учитель?

Як би банально це не прозвучало, але професія вчителя найвідповідальніша.

Кожна людина, яка займається улюбленою справою, вважає свою роботу найцікавішою, найважливішою, одним словом, найкращою. І я не виняток.

Завдяки цій професії я постійно розвиваюсь, всотую в себе все нове й цікаве.  Часто доводиться бути і фізиком, і ліриком, теоретиком і практиком, пілотом і підводником. Ця професія  дає змогу бути постійно молодим, бо спілкуючись з дітьми, не відчуваєш свого віку та й не маєш права бути нецікавим.

У "Думі про вчителя" Іван Драч говорить:

Нема лихішої роботи, ніж учительська,

Нема виснажливішої роботи,

Де нерви паляться, мов хмиз сухий,

Де серце рветься в клекоті і чаді,

Але немає щасливішої долі,

Коли людина з твоїх рук, Людино,

Іде  у світ - на  краплю світ людніє.

З цими словами поета не можна не погодитись, бо ти формуєш найдивовижніше створіння на Землі - дитину. 

Є такий афоризм: «Не даруй людині картину - подаруй їй фарби і полотно. Не даруй людині книгу – подаруй блокнот і ручку. Не даруй того, що ти вважаєш щастям – подаруй їй свободу вибирати своє щастя.»

Це і є осереддям  моєї роботи. Не обирати за  учнів їхню майбутню долю, а допомогти їм пізнати цей світ і себе в ньому, знайти своє покликання.  Не втручатися постійно в процес їхнього самопізнання, а іноді  чекати, коли учень сам звернеться з питанням або за порадою, або з цікавою пропозицією. Це схоже на те, як вирощують квітку. Тільки в цьому випадку ти (вчитель) – і садівник, і сонячне тепло, і живлюща волога. Ти і підживлюєш, ти і зігріваєш цей несміливий, маленький росточок, але пробиватися крізь грунт, рости, вбирати те, що дає довкілля, він має самостійно. Якщо я зможу їм прищепити потребу думати, мріяти, шукати, діяти, то я знатиму, що я на своєму місці.

Учителя впізнаєш одразу. Я в цьому переконувалась неодноразово, коли незнайомі люди визначали мою професію:"Оце йде вчителька!" Безумовно, щось є в поставі, рухах, голосі. Але це ще не все.

Справжнього вчителя завжди можна пізнати не тільки за манерами, поведінкою, жагою до навчання. А й за радістю від постійного саморозвитку, самовдосконалення. Недарма кажуть, що вчитель -це людина, яка вчиться все життя". 

І завдання справжнього вчителя, на мою думку, полягає в тому, щоб передати це бажання і радість  пізнання учням, запалити в їхніх очах вогник:"Но в том и Божий промысел, чтоб всё своё отдать ученикам..."

Якщо вчитель не має цього на меті, то жодні новітні методи та технології не допоможуть. Тільки перебуваючи на одному енергетичному та духовному рівні з дітьми, можна досягти успіху.

Учитель

                      Він долі ще не знав, 

вона його обрала,

                                                                                                   Поставила свій знак на стежці у віки.

                                                                                                                    Тамара Севернюк

Він не маг. І не цар. І не Бог.

Він не твій і нічий повелитель.

Добрим іменем лиш педагог,

А за покликом серця -Учитель!

Його кредо життя - не просте -

Берегти від недуги суцвіття,

Де нове покоління росте,

Як надія нового століття.

Не збагнути його колориту,

Не впіймати ходу золоту,

Але це за його біоритмом

Вимірятиме час доброту.

Оберіть його творчий неспокій

(Сміливим доля зичить снаги),

І летіть. Світ безмірно широкий,

Як духовні його береги.

Не збавляйте польоту. Хоч прикро,

А інколи боляче й жити...

Ви летіть. І вам буде за приклад

Ваш улюблений, мудрий Учитель.

Ви летіть крізь безмежжя світів

І несіть його горде ім'я,

Щоб повік на палітрі років

Не згасала його зоря!    

Сподіваюся, загальновідома теза, що вчитель має бути творчим, ні в кого не викликає сумнівів. Лише зазначу, що в моєму розумінні творчий учитель -це вдумливий учитель, а не той, хто лише на технічному рівні майстерно використовує інноваційні засоби навчання.

Звісно, упровадження інноваційних форм, методів і прийомів у навчально-виховному процесімають сприяти ефективному засвоєнню учнями навчального матеріалу, вчити їх самостійно здобувати знання, передавати їх іншим, розвивати вміння переконувати. Щоб  досягти цієї мети, учитель, дійсно, має бути творчим, вдумливим. Спостерігаючи за використанням інноваційних технологій на уроках колег та зважаючи на власний досвід, дійшла висновку, що вчитель має чітко продумати такий алгоритм дій: що я планую застосувати, для чого це я зроблю  і, чи не найважливіше, як я це використаю.

Чи часто ми замислюємося над тим, як нас сприймають учні, який вигляд ми маємо, наскільки ми їм цікаві, чи вміємо повести за собою та чи дозволяємо собі поринути  в їхній світ? Чи ми просто вчителі, які постійно поспішають, але завжди чомусь запізнюються? Якщо йти в ногу зчасом, зі своїми можливостями, з учнями, даючи лише думці й ідеї випереджувати нас, ми створимо простір для розвитку та подальшого руху вперед.

Серйозний недолік сучасної освіти - це те, що ми вчимо учнів виконувати певні завдання, і забуваємо про те, для чого ми це робимо. Забуваємо, що навчальний  процес має бути логічним, а структура уроку -взаємопов'язаним ланцюжком його елементів. 

Урок - це частинка життя учня, тому вчитель має створити таке освітнє середовище, аби життя  було справжнім. Передусім він, учитель, має бути справжнім. Урок - це завжди гра, це не завжди казка життя, а тим паче не шоу! (як на це завжди дивляться атестаційні комісї або журі з різних конкурсів!??). На уроці має бути і сум, і радість, і несподіванка, і відкриття, і навіть розчарування -усе як у справжньому житті... З цього питання можна ще довго розтікатися мислію по древу…

Замість висновку. Тож який він, творчий учитель? Точніше, справжній учитель. Він і режисер, і актор, і критик. Якщо актор грає життя на сцені, то вчитель, зокрема мови та літератури, не лише навчає своїх учнів акторської майстерності, а й насамперед учить жити. І репертуар у нього набагато різноманітніший, ніж у театрі. Учитель, як і режисер, на свій смак будує урок, підбирає декорації та виконавців ролей. При цьому він дослухається до своїх найсправедливіших критиків - учнів. Адже кому краще знати, чи сподобався урок, чи ні, як не самим учням. Звичайно, вчитель і сам повинен бути актором.

Набуття життєвого досвіду - процес тривалий. На одному уроці ми, звісно, не зможемо навчити учнів усім премудростям життя. Це має відбуватися постійно. А знання, емоції та почуття, з яким учні виходять після уроку, мають бути свідченням цього.

Відомо, що сміх, позитивні емоції подовжують тривалість людського життя. Але часто ми прагнемо якихось конкретних результатів своєї праці. Оцінюємо їх за одержаними учнями знаннями. І це, на превеликий жаль, бо подивіться на оті дитячі щічки, які зашарілися від хвилювання, на оті очки-оченята, які ледь стримують сльози, на оте тремтіння дитячої душі. Так, це -не знання, це -дещо більше. Напевно, це  і є життя, учнівське та моє!!!   

Тож хіба не щаслива та людина, яка має змогу бути щодня і актором, і режисером, і критиком, тобто виконувати свою улюблену роль - роль Учителя, справжнього та творчого!